Враження подорожують Тернополем: вода, імбир та цитринівка

Опинитися в Тернополі біля Замку – це лише половина справи. А от познайомитися з сидухою, – це вже пощастило.

– Рятуйте! Допоможіть! – якась жіночка у гарному вбранні голосно та пронизливо кликала на допомогу, лежачи біля Замку просто неба. Це й була сидуха вуйна Кася, яка зі смаколиками та історіями завітала з XIX століття у XXI. Навіщо? Щоб зустрітися з нами, звичайно ж. Але спочатку їй треба було дізнатися, “чиї ж ми будемо?”

Вода

– Ми з вами стоїмо у воді, – запевняє нас Оксана Ленчук, – екскурсовод, яка закохує в Тернопіль. І розумієш, що сперечатися з нею сенсу немає: напередодні ти з цікавістю роздивляєшся малюнок Замку, де рівень води має цілком переконливі масштаби і хвилі граються у мурів під боком, а наступного дня, опинившись біля нього самого, дуже просто уявляєш, “як все було” колись.

Опинитися в Тернополі біля Замку – це лише половина справи. А от познайомитися з сидухою – це вже пощастило.

– Рятуйте! Допоможіть! – якась жіночка у гарному вбранні голосно та пронизливо кликала на допомогу. Це й була сидуха вуйна Кася, яка зі смаколиками та історіями завітала з XVII століття у XXI. Навіщо? Щоб зустрітися з нами, звичайно ж. Але спочатку їй треба було дізнатися, “чиї ж ми будемо?” Дивіться далі.

Як виявилося, Тернопільський Замок перебуває під майже надійною охороною, – в особі шляхтича Богдана Садовського, якого ми теж побачили на власні очі. Яскраво виринувши з кущів, колоритний охоронець розбив серце багатьом дівчатам.

Детальніше про подальшу долю шляхтича можна розпитати у Василя Боднара – актора Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка.

– Тернопіль багатий на воду, – дізнавшись, звідки ми та чиї будемо, вуйна Кася вирішила поділитися з нами історіями-намистинами, з яких складається туристичне вбрання файного міста. – Були часи, коли вода підходила під самі стіни Замку: на висоту приблизно 2-3 м, а в деяких місцях – і на всі 5м. Било джерело, легко було знайти криницю, майже всюди – підшкірні води.

До чого тут імбир?

Оскільки при всіх церквах і костелах мали місце цвинтарі, однією з найважливіших потреб містян стало якісне знезараження питної води. Бідні мешканці проливали воду глиною: осад опинявся на дні, після чого її можна було вживати. В Тернополі був один єдиний кар’єр, з якого глину добували саме з “фільтраційною” метою. Станом на сьогодні його не знайшли, але за документами він існує і знаходиться у забудованій частині міста.

Отже, не дуже заможні містяни з оздоровчою метою користувалися глиною, мешканці ж Замку і околиць обрали для цього імбир.

– А срібло?

– Срібні горнятка та чайні ложечки, – то замало. Можна возити кухлики, але, коли всі хочуть пити і води треба багато, то для міста потрібні масштабніші об’єми. Тому й користувалися наявним ресурсом: закинути шматок імбира у будь-яку ємність – просто та зручно.

Кухня в ті часи була надзвичайна та незвична, схожа на китайську, – містила кисло-солодкі страви, деколи дуже пекучі. За тодішніми переписами, в місті вже тоді були теплиці й заможні містяни смакували бананами, – тільки не великими, а маленькими. Помаранчі та цитрини в невеликих кількостях теж потрапляли до столу.

Цитринівка грецька

Цитринівка грецька – одна з перших тернопільських наливок із цікавою історією. 

Оскільки на фото маємо пляшку не порожню, а повну, таке фото можемо сміливо постити. А пляшку – звичайно ж, сміливо ставити на стіл. “Приїхали греки – привезли цитрини”, – каже давня приказка. Саме завдяки грецьким цитринам галицька кухня стала різноманітнішою та вишуканішою. 

В Тарнополі початку ХVII століття цитрини-лимони оцінили всі чоловіки, що відвідували міську корчму. Якось через мінливу погоду стався неоднозначний випадок: прикрий для грецького купця, але вигідний для місцевого корчмаря. Екзотичні плоди трішки підмерзли, корчмар за малі гроші їх придбав і додав до вже готового настою на лікарських травах.

Склад на основі лимону, апельсину та м’яти. Зроблено з любов’ю за автентичною рецептурою. 

Ще історій з Тернополя